За даними IOSCO, перехід мереж першого рівня, як-от Ethereum, Solana і Tron, від криптографії на еліптичних кривих до постквантових підписів може посилити перевантаження мереж і підвищити комісії. Більші підписи потребують більше даних і обчислювальних ресурсів, а інтеграція нових криптографічних алгоритмів може вимагати змін протоколу, узгодити які децентралізованим мережам складно.
Звичайні підписи ECC мають приблизно 64 байти, тоді як підписи ML-DSA-44, стандартизовані NIST, — близько 2 420 байтів, тобто вони у 35–40 разів більші. IOSCO зазначила, що це збільшення може створити навантаження на пропускну здатність мережі, збільшити потребу у сховищі для вузлів і сповільнити поширення блоків. У квантово-стійкій тестовій мережі Solana заміна підписів ECC на постквантові альтернативи знизила пропускну здатність приблизно на 90%.
Оскільки криптографічні системи вбудовані у формати транзакцій і правила консенсусу, міграція мереж першого рівня може потребувати хардфорків. Тисячам незалежних валідаторів і операторів вузлів доведеться координувати оновлення, що може призвести до нерівномірного впровадження та залишити частину акаунтів, смартконтрактів і активів залежними від ключів, вразливих до квантових атак.
Мережі другого рівня залежать від іншої складової: навіть якщо вони впровадять квантово-стійку криптографію, їм усе одно потрібні мережі першого рівня для таких функцій, як розрахунки, мости, доступність даних і верифікація. Оптимістичні ролапи використовують докази шахрайства, щоб оскаржувати недійсні транзакції; ролапи з нульовим розголошенням використовують докази для верифікації транзакцій поза блокчейном перед розрахунками. Багато наявних систем SNARK покладаються на ECC і можуть потребувати модифікації або заміни. Системи STARK переважно використовують криптографію на основі хеш-функцій, яка вважається стійкішою до квантових атак, хоча їхня безпека все одно залежить від належно підібраних параметрів і надійних базових хеш-функцій.




